Венеціанські байки про Хемінгуея та сире м’ясо

“Як можна жити у Нью-Йорку, коли на світі є Венеція та Париж?”

Ернест Хемінгуей

Венеція… Перше, що спадає на думку при згадках про Венецію, це – Гранд-Канал, площа Сан Марко, фантастичний собор Санта-Марія делла Салюте, міст Ріальто, гондоли, музей Гугенхайма, крилаті леви…. А ще пригоди Джонні Деппа і Анджеліни Джолі у фільмі “Турист” або Марка Волберга та Дональда Сазерленда (разом із Стетгемом, Нортоном, Гріном, Дефом, тощо) у римейку “Італійсьої роботи”. А ще Венецію не міг оминути Ден Браун, що в одному з своїх бестселерів (“Інферно”), відправляє до Венеції головного героя, професора Ленгдона. А ще Венеція – батьківщина карпаччо. Карпаччо – невід’ємна частина венеціанської казки, такий самий символ міста, як карнавальна маска, але набагато молодший.

Продовжити читання “Венеціанські байки про Хемінгуея та сире м’ясо”

Паніні!

Зроблено дбайливими руками з найсвіжіших продуктів майстрами на кухні ресторану VD Restaurant Park. Скуштуйте, не пожалкуєте!

Домашня локшина: це весело

Так, це дійсно нескладно, хоча придбати готову пасту в крамниці набагато простіше, але ж локшина власного приготування – це може бути цікаво і, між іншим, така проста страва цілком може стати центром уваги запрошених гостей. Оскільки за сучасних ритмів життя мало хто може дозволити собі таку розкіш. А дарма…

Отже, за великим рахунком, для локшини критичні лише два інгредієнта: борошно та курячі яйця. Усе інше – то вже до смаку.

З огляду на одну порцію борошна вистачить 150 грам, і одне яєчко. Продовжити читання “Домашня локшина: це весело”

Про котлети з птиці

P.S .: до речі, про котлети з птиці. Французькою це звучить як Côtelettes de volaille. Винайшов цю страву знаменитий французький кухар Ніколя Апперт (відомий також винаходом консервування в бляшанках). Коли мода на усе французьке занесла рецепт в Росію, назва “де-воляй” отримала нову легенду. Нібито якось в одній з київських ресторацій важлива шишка з самого Санкт-Петербургу на питання офіціанта, а чи не бажають панове скуштувати котлету з птиці за французькою рецептурою, недбало зронила: “А валяй!”. Це одна з “народних” версій назви предтечі знаменитих котлет по-київськи.

Але страва, що в нас традиційно називають курячою котлетою, насправді є не котлетою (котлета має бути на кістці), а курячим крокетом, французькою Croquettes de poulet. Рецепт доволі простий: Продовжити читання “Про котлети з птиці”

Чому перець зветься “Болгарським”?

Найсмішніше те, що у болгарській мові перець зветься просто “піпер”, тобто “перець”, без жодних префіксів. Походить від грецької назви πιπέρι, яка, в свою чергу , пішла від италійського pepe та португальського pepper. Солодкий перець

В усьому світі солодкий перець зветься просто солодким перцем, і лише в країнах колишнього СРСР його (дедалі рідше) називають болгарським. Пішло це від того, що за радянських часів найбільшим постачальником перцю до радянських магазинів була саме Болгарія. Продовжити читання “Чому перець зветься “Болгарським”?”

М’ясо по-французьки або історія та непорозуміння (частина 2)

…продовження. Початок раніше у блозі.

Насправді ж назва “м’ясо по-французьки”, як і сама страва, з’явилися у Радянському Союзі. Наразі її появу виводять від іншої страви, авторства Урбе Дюбуа, так званої телятини Орлов (Veau Orloff), названою так на честь Олексія Орлова – племінника відомого фаворита російської імператриці Григорія Орлова.

Продовжити читання “М’ясо по-французьки або історія та непорозуміння (частина 2)”

М’ясо по-французьки або історія та непорозуміння (частина 1)

Дивна штука, але така поширена страва, як м’ясо по-французьки до Франції та французької кухні не має жодного відношення. Французькі кухари, напевно, втратили б мову від самої ідеї запікати сир із майонезом. Але історія страви усе ж таки якимось чином пов’язана із Францією і… яка ж це цікава штука – історія!

Насправді ж назва “м’ясо по-французьки”, як і сама страва, з’явилися у Радянському Союзі. Наразі її появу виводять від іншої страви, російсько-французького походження, так званої телятини Орлов (Veau Orloff), названою так на честь Олексія Орлова – племінника відомого фаворита російської імператриці Григорія Орлова. Яким чином все відбулося – це цілий пласт історії. Продовжити читання “М’ясо по-французьки або історія та непорозуміння (частина 1)”

Flambé – запальна кулінарія

Якщо бажаєте додати до запальної вечірки справжнього вогню – замовляйте страву “фламбе”.  Не пожалкуєте. Власне “фламбе” – це не “що”, а “як”.

Flambé – запальна кулінарія

Фламбування — спосіб приготування їжі чи, швидше, кінцевий етап приготування, останній яскравий акцент. До страви додають невелику кількість міцного алкогольного напою, зазвичай бренді або рому та безжально підпалюють. Яскравий сполох додає видовищності, тому фламбування може відбуватися як у надрах кухні ресторану, так і в ресторанній залі, або на терасі ресторану, безпосередньо перед подачею страви на стіл. Зазвичай гості закладу у захваті від цього фокусу. Продовжити читання “Flambé – запальна кулінарія”

ჩახოხბილი!!!

Так, генацвалє, сьогодні в нас справжнє свято грузинської кухні, адже на обід в VD Restaurant Park сьогодні подають чахохбілі!

Чахохбілі - дуже смачно!

Назва страви походить від ხოხობი – “фазан”. Саме з м’яса цього птаха і готували горді сини гір смачнюче рагу. Особливості приготування – м‘ясо спочатку обсмажують без жиру – “насуху”. Потім додають томати, прянощі, подрібнений часник, в деяких варіантах — обсмажену цибулю і інколи навіть картоплю, якщо іншого гарніру не заплановано. Продукти тушкуються в соці, що виділяють овочі, воду до чахохбілі не додають. Серед прянощів бажано додавати кінзу, уцхо-сунелі, аджику та коріандр. Найкраще до чахохбілі пасує сухий розсипчастий рис, або ж банальна вермішель. Але, за великим рахунком, будь-який гарнір не буде зайвим. Продовжити читання “ჩახოხბილი!!!”