“Наполітен”, звучить красиво

Адже саме так називають традиційні неаполітанські пісні. Так називається й паризька кав’ярня, що стала знаменита завдяки згадці у романі Хемінгуея “Фієста (і сходить сонце)”. А ще так називається секретний інгредієнт, без якого неможливо приготувати справжню неаполітанську піцу.

Взагалі-то таку піцу у будь-якому разі неможливо приготувати в домашніх умовах, а лише професійним піцайолам. Адже, за стандартом, справжня неаполітанська піца готується лише у спеціальній печі та на дровах. Якщо у вас бува дома такої немає – піцайолою вам не стати. Втім, опанувати приготування секретного інгредієнту для неаполітанської піци цілком можливо. Цей інгредієнт…

…втім, не поспішайте. Послухайте спочатку неаполітанську пісню. Енріко Карузо, Бен’яміно Джил’ї, Франко Кореллі, Джузепе ді Стефано, Маріо Ланца, Маріо Треві, Рінато Коразоне, Доменіко Модуньо – усі великі співаки з Апеннін попали в тенета очарування неаполітанських пісень. Не кажучи вже про трійцю тенорів: Лючано Паворотті, Пласидо Домінго та Хосе Карераса. Справжні “Наполітен” – се сміх крізь сльози, це жарт і печаль в одній колисці. Традиційно “Наполітен” співають лише чоловіки, втім, сучасні оранжування і у жіночому вокалі звучать непогано. От як вам таке:

А тепер до секретів кухні регіону Кампанія. За словами Олександра Дюма, написаними ще в 1835 році, в кожній піці закладена італійська хитрість і мудрість: окремо помідором і шматком хліба, зубчиком часнику і маленькою рибкою людині не насититися, і тільки збираючи все це разом, в різнокольорову палітру, можна і насититися, і отримати повне задоволення від їжі.

Традиційна неаполітанська кухня густо змащена соусом “Наполітен”. Саме з ним готуються більшість видів піци, а також пасти та інші страви. Як готується “Наполітен”? Та ніби-то нічого складного.

Подрібнена цибуля та натертий часник недовго смажаться в олії (зрозуміло, оливковій). Як тільки цибуля стане м’якою, до них додаються давлені до стану пюре томати (свіжі, або консервовані, але без шкірки та насіння), орегано, можливо базилік, цукор. Подекуди додають ще й томатну пасту, але це вже буде дещо осучаснений рецепт. Також сучасні кухари не гребують використовувати блендер для подрібнення томатів.

На повільному вогні випаровуємо десь близько третини отриманої запашної суміші. Потім додаємо туди знову пюре з томатів, але цього разу виключно свіжих, без шкірки та насіння, додаємо сіль, перець і за кілька хвилин знімаємо з вогню. Соус “Наполітен” готовий.

Дехто вважає, що рецепт соусу буде неповний, якщо не включає оливку та анчоус, але то вже на смак кожного.

Також з недавніх пір справжнім “Наполітен” вважається лише соус, приготований виключно на основі помідорів сорту Сан-Бальцано. Яка дурня! Підійдуть будь-які помідори, і, до речі, використання різних сортів може внести цікаві нюанси у смак соусу.

Що робимо з “Наполітен”? Можемо змащувати ним коржі до піци. Або використовувати із спагеті, як основний соус, або основу для приготування більш складних начинень до пасти, із м’ясом, сиром, морепродуктами тощо. Соус “Наполітен” – доволі універсальний. І він справді смачний! Кожен кетчуп, навіть найдорожчий і найскладніший, мріє у наступному житті відродитися у якості “Наполітен”. Нехай найпростішого. Скажімо у маленькій вуличній тратторії у Неаполі. У вересні під час проведення відродженого Фестивалю ді Наполі.

Як будете в Італії у вересні, не пожалійте вихідних і негайно відправляйтесь до Неаполю слухати класичних пісень та смакувати справжню італійську їжу. Або ви можете будь-якого дня завітати до VD Restaurant Park і спробувати пасту “Наполітен”. Це дійсно смачно, аж хочеться співати…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *