Олів’є та його олів’є. Історія восьма: звідки у салаті морква

Рецептів салату олів’є існує безліч. Але що цікаво, в жодному з “старих” рецептів, тобто до появи “класичного радянського олів’є” 1952 року у “книзі про смачну та здорову їжу”, немає моркви. Звідки ж вона взялась у олів’є?

Існує версія, що додавати моркву у салат, на той час він називався “Столичний”, першими додумалися спритні працівники ресторану Центрального будинку літератора (ЦДЛ) у Москві. На той час у рецепт входило м’ясо краба – інгредієнт доволі дорогий. Побачивши, що гості за столиком вже “такі як треба”, а члід нагадати, олів’є завжди розглядався як закуска під горілку, наступні порції салату подавалися із морквою замість крабового м’яса. Чим більш нетверезими ставали гості, тим менше крабового м’яса і більше вареної моркви з’являлось у закусці.

Кухари ЦДЛ махлювали по-мілкому. А у масштабах усієї країни це було зробити складніше. Втім, у СРСР крабове м’ясо, як і звичайне, було у дефіциті. Тому у класичний радянський рецепт олів’є увійшли варена ковбаса, картопля, морква, яйця, цибуля, солоні огірки, консервований горошок та майонез. Коли у господарки виникали проблеми із горошком та майонезом (так, і вони були в дефіциті), це, як і у ресторані ЦДЛ компенсувалось збільшенням у салаті кількості моркви. Ну, і, звичайно, картоплі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *