Швидка кава по-міланськи

Батьківщина еспресо – Італія, а як бути точним, то Мілано. Саме тут у 1901 році інженер Луїджи Беццера створив першу еспресо-машину. Ручну. У 1947 році міланський бармен Акіллє Гаджіа винайшов напівавтоматичну машину. А у 1961 році фірма Faema розпочала випуск автоматичних машин. Звісно ж ця фірма також розташована в Мілані і, до речі, досі випускає еспресо-машини.

еспресо у Києві

Сьогодні кава є другим у світі за обсягом споживання напоєм. Першим є вода. А безумовним чемпіоном серед різновидів кави є еспресо. Кава по-швидкому. Які наразі є різновиди еспресо?

Звичайний еспресо або еспресо нормалє – то 30 мл напою, приготованного у кавомашині за температури +90˚C та тиску 9 бар.

Подовжений еспресо або еспресо лунго – це звичайний еспресо, розбавлений окропом до об’єму 75—95 мл.

Американський еспресо або ж еспресо американо – це, як жартують італійці, розбавлений еспресо лунго. Тобто – ще більше води – аж до 120-150 мл.

Подвійний еспресо або еспресо допіо – за тих самих об’ємів, як звичайний еспресо вирізняється міцністтю через подвійну порцію меленої кави для приготування напою.

Еспресо ристрето (“вузький”)– на звичайну порцію кави для еспресо береться вдвічі менша кількість води, тобто близько 15 мл. У підсумку отримують дуже міцний напій.

Еспресо мак’ято – це еспресо, поверхня якого підфарбована 1 столовою ложкою збитого молока. Італійською “макіато” означає плямистий.

Еспресо кон-пана або еспресо з вершками або еспресо таца д’оро (“золота чаша”) – це еспресо зі збитими вершками.

Еспресо романо або еспресо по-римськи – звичайне еспресо зі шматочком цедри лимону.

Еспресо корето або ж приправлений еспресо – еспресо, до якого додають лікер або горілку, грапу.

Завітайте до VD Restaurant Park і запитайте нашого баристу, що він Вам порадить. Не пожалкуєте!

P.S.: Якось автору довелося зустрічати теплий січневий ранок у Мілано. Що тут скажеш – італійці справді схиблені на каві. Зранку усі без винятку смакують еспресо. Яке варять на кожному кроці – у крамницях, пекарнях, аптеках, книгарнях, вуличних ятках, газетних та тютюнових кіосках, не кажучи вже про числені кав’ярні, піццерії, траторії та желатерії. Як на мене, тубільці дещо зловживають міцною кавою, та й взагалі, італійська кава сильно пересмажена і гірчить. Але ж то вже питання смаку.

Випірнувши з метро на площі перед Дуомо ді Мілано, довго вагався, до якої черги за еспресо приєднатися – перед сувенірним кіоском чи біля перукарні. Оцінивши розгублений вигляд явного туриста, що якогось дідька спозарання вештається по Пляса дель Дуомо із сноубордом у руках, з машини “Гуардія ді фінанца” (це різновид місцевої поліції) непоспіхом виповзла білявка та направила мене до маленької книгарні за рогом.

Сама крамничка ще була зачинена, але через відкрите віконечко заспаний хлопчина вже продавав ранкові газети та, звичайно ж, еспресо. Яке можна було поспіхом проковтнути на автобусній зупинці поруч (що більшість перехожих і робило), або ж смакувати ним за маленьким столиком, що приткнувся під крамницею на тротуарі. Дивне місце, той Мілано…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *